Епіктет говорить:
“Хвороба є перешкодою для тіла, але не для вибору, якщо ти сам того не захочеш. Кульгавість є перешкодою для ноги, але не для вибору. І говори це про кожну зустрічну проблему: ти виявиш, що вона є перешкодою для чогось іншого, але не для тебе”.
Отже, що нам хоче сказати Епіктет у цьому розділі? Перш за все, хочу звернути увагу на те, що Епіктет має право говорити про кульгавість, бо він сам був кульгавим. Так сталося, що його господар травмував йому ногу, і він ніколи, власне кажучи, вже не зміг відновитися і до смерті був кульгавим. Тому Епіктет говорить та має право говорити у цьому розділі від першої особи. Але про що ж він хоче сказати? Давайте розбиратися разом. У дев'ятому розділі нам дається розуміння дещо більше, ніж про лише кульгавість. Основний акцент зроблено на тому, що хвороба є перешкодою для тіла, але не для нас самих. Під словом вибір можна взяти його інші синоніми – це воля, розум, тому що ми бачимо, що ми – вільні в своєму виборі. Наш розум є вільним. Наша воля є вільною. Так, звичайно, ми не завжди можемо отримати те, що ми хочемо, але ми ми маємо свободу волю в нашому хотінні.
Хвороба є перешкодою для тіла, але не для вибору, якщо ви самі цього не захочете. Давайте почнемо з першої частини цієї фрази. Відсутність грошей є перешкодою можливості піти в дорогий ресторан. Так, звичайно. При цьому -- це зовсім не є перешкодою для вашого бажання піти в дорогий ресторан. Відсутність інтернету є перешкодою для того, щоб ви були постійно online, але не для того, щоб ви були гарною людиною. Отже, Епіктет говорить, що певні обмеження, безумовно, вплинуть на те, що вони природним чином обмежують. Відсутність грошей обмежує вашу можливість їх витрачати. Відсутність інтернету обмежує власну можливість бути в інтернеті. Наприклад, висока температура обмежує певні фізичні можливості вашого тіла, але всі ці речі не обмежують вас у вашому виборі та в тому, що вас веде вперед. Тобто, вони не є обмеженнями для вас самого. Вони є обмеженнями для чогось іншого.
Важливо наголосити тут про другу частину фрази: “Якщо ви самі того не захочете”. А про що тут? Фактично, ми говоримо про те, що людина є вільною та має свободу волі обирати, якою їй бути. Якби ми були роботами чи тваринами, то до нас не було б ніяких питань. Якби нам алгоритми прописували щось одне і ми це робили, то тоді б ми не були людьми. Ми були б певними біологічними роботами, які фактично не мають власної волі. Але це не так. Отже, хвороба є перешкодою для тіла, але не для вибору, якщо ви самі, того не захочете. Повторюся, замість слова “вибір” можна використовувати слово “воля” або слово “розум”. Тобто, хвороба не є перешкодою для того, щоб ви могли мислити. Це не є перешкодою для того, щоб ви мали правильні наміри та щоб приймали правильні рішення. Тобто, були вільними у своєму виборі, якщо ви самі того захочете.
Дуже важливо, що ми, як люди, маємо право та можливість рефлексувати на самих себе. Отже, ми можемо спостерігати за собою та за власними рішеннями. Ми можемо сказати собі, що в цьому випадку, згідно з моїм провідним, згідно з моїм розумом та волею, я бачу, що ця хвороба обмежує мене бути таким-то та робити такий-то вибір. А ось в цьому випадку це мене не обмежує. Отже, якщо ми самі не захочемо себе обмежити, ніщо не може нас обмежити в тому, в чому ми насправді вільні.
Тут доречно згадати попередній розділ “Енхірідіон” Епіктета, в якому ми аналізували з вами, що якщо ми бажаємо того, що відбувається, то ми є вільними ставитися до речей, так як ми хочемо. Ми розуміємо, звичайно, що хвороба є обмеженням. Ми приймаємо те, що відсутність інтернету є обмеженням для виходу в інтернет, але відсутність інтернету не обмежує нас виконувати нашу основну роль: бути гарною людиною, жити відповідно до природи. Тобто, відсутність інтернету, відсутність грошей або наявність високої температури не змушує нас робити якісь погані речі. Вона дає нам можливість вибору. Ми можемо ставитися і відноситися до свого вибору відповідально, згідно з повагою і гідністю робити цей вибір. Отже, ми не можемо сказати, що певні зовнішні обставини нас в чомусь справді нашому обмежують. Ні, вони обмежують нас в чомусь, що є фізичним, що є обмеженим, що є не нашим, але вони не обмежують нас у нашому виборі, якою людиною ми будемо та в нашому виборі того, що є чеснотою чи пороком.
Запитаєте мене “Тарасе, а що ж робити тоді?” Моєю відповіддю буде порада з повагою відноситися до тих обмежень та зовнішніх речей та розуміти, що вони не обмежують нас самих. Вони обмежують певні фізичні можливості. Тут Епіктет, власне кажучи, дає нам дуже чітку духовну вправу: “І говори про це про кожну зустрічну проблему. Ти виявиш, що вона є перешкодою для чогось іншого, але не для тебе”. Отже, якщо створити духовну вправу на базі дев’ятого розділу “Енхірідіон” Епіктета, то ми можемо надзвичайно легко сказати, що кожен раз, коли ви зустрічаєтесь з чимось, нагадуйте собі, що ця перешкода може обмежити ваші певні фізичні можливості та певні інші можливості, але не можливість вашого вільного вибору та не можливість відповідально ставитися до того, якими ви будете в цій ситуації. Таким чином, духовна вправа звучить дуже просто: “Спробуйте зранку нагадати собі, що будь-яка перешкода чи проблема є перешкодою для чогось іншого, але не для вас. Спробуйте ввечері підвести рахунок тих перешкод, які вам трапилися. І як ви проходили через ці перешкоди. Чи справді вони вас зупиняли в тому, щоб бути гарною людиною та добре виконувати свою роль? Чи вони вас зупинили лише в тому, в чому ви натурально були обмежені?” Таким чином, зранку нагадуйте собі про те, що у вас немає обмежень бути собою. Впродовж дня принагідно згадуйте, якщо якась проблема змушує вас бути перед складним вибором, що насправді ви є вільними вибирати. В кінці дня підведіть рахунок і сподіваюся, що ви зможете з кожним разом все краще бачити, що фактично всі ці зовнішні обставини лише дають вам можливість бути кращими.
Комментарии